+30970223324
+3 050 6676800
м.Рівне вул. Короленка 1 т.ц. Злата Плаза
Кошик порожній
Шов «вісімка» може бути частим і рідким, широким і вузьким у залежності від його застосування на виробі. Якщо роблять доріжку на білому полотні, то її краю підшивають рідкісної «вісімкою».
Приступаючи до вишивання, потрібно заздалегідь вибрати малюнок. Вдалі »вибір його має першо-статечне значення. При цьому насамперед необхідно враховувати особливості виробу, щоб вишиваночка не заважала практичному призначенню речі, а тільки підкреслювала її конструкцію і відповідно прикрашала. Вибираючи малюнок для прикраси одягу, слід домагатися узгодженості між декоративними лініями (елементи прикраси) з конструктивними (лінії швів, виточки і т. д.)
Тамбурний шов застосовують в обробці жіночого та дитячого одягу. Часто беруть його за основу, а по ньому вишвають іншим швом отримуючи при цьому новий вид шва. Наприклад, вишиваю потовщеною ниткою основний тамбури потім ниткою іншого кольору роблять два стібка зверху і вила на кожній петлі, відтягуючи і закріплюючи її на тканині.
Усі компоненти комплексів виготовлені з матеріалів домашнього виробництва. Комплекс традиційного вбрання Північної Київщини тривалий час зберігав архаїчні риси. Це простежувалося в домашньому виробництві матеріалів, у різних видах одягу, в його крої та оздобленні. Переважав у костюмі білий колір, який доповнювався червоним і в незначній кількості синім у вишивці сорочок та хусток, а також поліхромними смугами на червоному тлі спідниць-літників.
У XVIII — першій половині XIX ст. серед заможного населення сіл, розташованих по¬близу культурних центрів, і невеликих міст побутували різні варіанти стародавнього вер¬хнього одягу: жупан, кунтуш, капота, бурнус, черкеска, чумарка. Шилися вони з купова¬них привізних або місцевого мануфактурного виробництва тканин: кольорового сукна різної якості, черкасину, рипсу, китайки тощо.
Сьогодні, як і сторіччя тому, вишиту українську сорочку наші земляки вдягають у будень і до свята. Старі і малі, чоловіки і жінки, студенти і бізнесмени, політики і «неформали» полюбляють вишиванку за те, що вона гарно виглядає, в ній однаково зручно і комфортно почуваєш себе і в літню спеку, і в осінню прохолоду. На відміну від китайської футболки, вона не втрачає форму після прання, не вицвітають її візерунки, а вишиті квіти, птахи, дерева, геометричні орнаменти несуть зашифровані листи від пращурів до нащадків.
У народному вбранні даного району поєднувалися різні за структурою, кольором і малюнком саморобні та куповані матеріали. Сировиною для саморобних матеріалів служили шкури тварин (з хутром і без хутра), вовна і рослинні волокна, з яких або відразу виготовляли окремі види одягу (пояси і поясний одяг, жіночі головні убори), або спочатку тканини для них. Для виготовлення головних уборів користувалися також стеблами рослин. Поруч із саморобними побутували куповані матеріали місцевого виробництва і рі
Усі компоненти комплексів виготовлені з матеріалів домашнього виробництва. Особливого розвитку і своєрідного художнього вирішення набуло на півночі Київщини орнаментоване домашнє ткацтво. Саморобні тканини використовувалися для пошиття наміток, сорочок, літників, запасок. Неповторною вишуканістю відзначалися і місцеві ткані рушники. Основним поясним одягом Київського Полісся був ЛІТНИК, АНДАРАК. Шився він із трьох поздовжніх пілок узорної смугастої тканини і однієї передньої (з іншої тканини)
Верхній зимовий одяг Київщини шили з овечого хутра. Селянські КОЖУХИ були на¬гальні (не криті тканиною), «до стану» і тулуб'ясті (кульові). Великий, круглий ТУЛУБ'ЯСТИЙ КОЖУХ найчастіше мав довжину до п'ят і розширювався донизу велики¬ми клинами. Широкі манжети, виложистий або стоячий комір, поли та поділ облямовува¬лися хутром.
Усі компонента комплексів, крім зеленого пояса, виготовлені з матеріалів домашнього виробництва. Для пошиття чоловічих штанів, як і саморобних жіночих спідниць, в Центральній та Південній Київщині використовували полотняну або вовняну домотканину, прикрашену ручною вибійкою. Вибійка — це стародавній спосіб нанесення узору олійною фарбою, при якому малюнок вирізався на дошках і з допомогою фарби відбивався на тканині. Орнамент вибійки геометричний або рослинний. Вибійчані саморобні тканини були
