Виробники

Статті

ШОВ «Вісімка»

Шов «вісімка» може бути частим і рідким, широким і вузьким у залежності від його застосування на виробі. Якщо роблять доріжку на білому полотні, то її краю підшивають рідкісної «вісімкою».

Підготовчі роботи до вишивання

Приступаючи до вишивання, потрібно заздалегідь вибрати малюнок. Вдалі »вибір його має першо-статечне значення. При цьому насамперед необхідно враховувати особливості виробу, щоб вишиваночка не заважала практичному призначенню речі, а тільки підкреслювала її конструкцію і відповідно прикрашала. Вибираючи малюнок для прикраси одягу, слід домагатися узгодженості між декоративними лініями (елементи прикраси) з конструктивними (лінії швів, виточки і т. д.)

Тамбурних ШОВ «Ланцюжок»

Тамбурний шов застосовують в обробці жіночого та дитячого одягу. Часто беруть його за основу, а по ньому вишвають іншим швом отримуючи при цьому новий вид шва. Наприклад, вишиваю потовщеною ниткою основний тамбури потім ниткою іншого кольору роблять два стібка зверху і вила на кожній петлі, відтягуючи і закріплюючи її на тканині.

Жіночий одяг. Північна Київщина

Усі компоненти комплексів виготовлені з матеріалів домашнього виробництва. Комплекс традиційного вбрання Північної Київщини тривалий час зберігав архаїчні риси. Це простежувалося в домашньому виробництві матеріалів, у різних видах одягу, в його крої та оздобленні. Переважав у костюмі білий колір, який доповнювався червоним і в незначній кількості синім у вишивці сорочок та хусток, а також поліхромними смугами на червоному тлі спідниць-літників.

Міщанський одяг. Південна Київщина

У XVIII — першій половині XIX ст. серед заможного населення сіл, розташованих по¬близу культурних центрів, і невеликих міст побутували різні варіанти стародавнього вер¬хнього одягу: жупан, кунтуш, капота, бурнус, черкеска, чумарка. Шилися вони з купова¬них привізних або місцевого мануфактурного виробництва тканин: кольорового сукна різної якості, черкасину, рипсу, китайки тощо.

Етно-мода

Сьогодні, як і сторіччя тому, вишиту українську сорочку наші земляки вдягають у будень і до свята. Старі і малі, чоловіки і жінки, студенти і бізнесмени, політики і «неформали» полюбляють вишиванку за те, що вона гарно виглядає, в ній однаково зручно і комфортно почуваєш себе і в літню спеку, і в осінню прохолоду. На відміну від китайської футболки, вона не втрачає форму після прання, не вицвітають її візерунки, а вишиті квіти, птахи, дерева, геометричні орнаменти несуть зашифровані листи від пращурів до нащадків.

Селянський одяг. Південна Київщина (нині Корсунь-Шевчен-ківський, Канівський, Черкаський р-ни Черкаської обл.)

У народному вбранні даного району поєднувалися різні за структурою, кольором і малюнком саморобні та куповані матеріали. Сировиною для саморобних матеріалів служили шкури тварин (з хутром і без хутра), вовна і рослинні волокна, з яких або відразу виготовляли окремі види одягу (пояси і поясний одяг, жіночі головні убори), або спочатку тканини для них. Для виготовлення головних уборів користувалися також стеблами рослин. Поруч із саморобними побутували куповані матеріали місцевого виробництва і рі

Жіночий верхній одяг. Північна Київщина

Усі компоненти комплексів виготовлені з матеріалів домашнього виробництва. Особливого розвитку і своєрідного художнього вирішення набуло на півночі Київщини орнаментоване домашнє ткацтво. Саморобні тканини використовувалися для пошиття наміток, сорочок, літників, запасок. Неповторною вишуканістю відзначалися і місцеві ткані рушники. Основним поясним одягом Київського Полісся був ЛІТНИК, АНДАРАК. Шився він із трьох поздовжніх пілок узорної смугастої тканини і однієї передньої (з іншої тканини)

Чоловічий верхній одяг. Південна Київщина

Верхній зимовий одяг Київщини шили з овечого хутра. Селянські КОЖУХИ були на¬гальні (не криті тканиною), «до стану» і тулуб'ясті (кульові). Великий, круглий ТУЛУБ'ЯСТИЙ КОЖУХ найчастіше мав довжину до п'ят і розширювався донизу велики¬ми клинами. Широкі манжети, виложистий або стоячий комір, поли та поділ облямовува¬лися хутром.

Чоловічий верхній одяг. Центральна Київщина

Усі компонента комплексів, крім зеленого пояса, виготовлені з матеріалів домашнього виробництва. Для пошиття чоловічих штанів, як і саморобних жіночих спідниць, в Центральній та Південній Київщині використовували полотняну або вовняну домотканину, прикрашену ручною вибійкою. Вибійка — це стародавній спосіб нанесення узору олійною фарбою, при якому малюнок вирізався на дошках і з допомогою фарби відбивався на тканині. Орнамент вибійки геометричний або рослинний. Вибійчані саморобні тканини були

« Назад1 2 3 4 5 ... 8 Далі »